Сидоренко (Меліх) Ганна

Українка Ганна Меліх працювала домашньою робітницею у львівської єврейської родини Вайсів, займалася вихованням двох її дітей: Адама й Тосі. Напередодні німецько-радянської війни – вийшла заміж, згодом народила доньку Марію. 30 червня 1941 р. м. Львів окупували гітлерівські війська, і Ганна на певний час утратила зв’язок із єврейською сім’єю.

6 листопада 1941 р. німецька окупаційна влада видала наказ про створення гетто. За даними дослідників, у місті налічувалося близько 150 тис. євреїв, із них 110 тис. – корінні мешканці, а 40 тис. – біженці з окупованої німцями Польщі. Відповідно до наказу всі вони мали переселитися до IV району, який починався за оперним театром і вважався найбіднішим. Натомість українці й поляки, які проживали в будинках на території тієї дільниці, повинні були перебратись у «неєврейську» частину м. Львів. Таким чином єврейську громаду планували відокремити від решти жителів, до того ж нацистська пропаганда поширювала негативний образ єврея. Німці встановили в гетто контроль. Його мешканці не могли вільно пересуватися містом, користуватись майном, громадським транспортом, бувати в публічних місцях. Покидати територію гетто вони мали право лише виходячи на роботу.

Спершу гітлерівці збиралися сформувати гетто до кінця 1941 р., але цьому завадив спалах тифу, тож виконання плану відтермінували до лютого 1942 р. У березні того самого року 15 тис. літніх людей, жінок, дітей із гетто відправили в табір смерті Белжець (Польща). Євреям, які залишалися, теж загрожувала смерть.

Якось навесні Ганна зі своєї квартири почула, що хтось кличе її на ім’я. Визирнувши у вікно, побачила 10-річну Тосю Вайс. Жінка швидко завела дівчинку в будинок, і та розповіла, що її маму й братика вбили, а вона втекла. Пам’ятаючи, де живе колишня вихователька, дитина побігла в надії її знайти. Ганна заховала Тосю в підвалі будинку, а сусідам сказала, що це донька її родичів. Але єврейська зовнішність досить швидко видала Тосю, і місцевий поліцай порадив Ганні відвести її до гетто, попередивши про наслідки.

Наступного ж таки дня Ганна звернулася до місцевої контори з працевлаштування, де їй запропонували роботу куховарки в одному з містечок Польщі. Отримавши дозвіл на виїзд, жінка попросила видати їй відповідні документи й на двох доньок: трирічну Марію та десятирічну Тосю. Усі три виїхали й повернулися до м. Львів улітку 1945 р.

Оскільки ніхто з Тосиних родичів не вижив під час Голокосту, Ганна оформила офіційне опікунство над дівчинкою. До заміжжя Тося (пізніше Антоніна Новікова) проживала разом із Ганною та її донькою Марією.

У 1996 р. Яд Вашем визнав Ганну Сидоренко (Меліх) Праведником народів світу.