Соболевські Йосип, Марина та Антоніна

19 липня 1941 р. радянські війська покинули м. Могилів-Подільський на Вінниччині. Лише гарнізон дота № 112 під командуванням лейтенанта А. Обритька на околиці ще тиждень відбивав у цілковитому оточенні атаки ворога. Не здавшись у полон, він увесь загинув. Райцентр опинився під окупацією.

Восени того самого року окупанти почали в місті масове знищення євреїв. Станом на 1939 р. у м. Могилів-Подільський проживало 8703 євреї (39,8 % населення). Здебільшого це були звичайні робітники й ремісники, життя яких відтак кардинально змінилося. 15 серпня 1941 р. було створено велике гетто, де поселили євреїв не лише з м. Могилів-Подільський, а й з інших територій. Зокрема, восени 1941 р. туди відправили понад 15 тис. осіб із Бессарабії та Буковини. Їх спершу помістили в казарми колишнього піхотного полку, а згодом перевели до гетто. Там в’язнів утримували просто неба й не годували. Частина їх померла від тифу, багатьох було розстріляно.

Перебуваючи в гетто, євреї отримували допомогу від місцевих жителів, які часто, ризикуючи власним життям, навіть переховували їх у себе вдома. Зокрема, це була й родина 79-річної вдови Антоніни Соболевської. Полька за національністю, вона проживала в м. Могилів-Подільський разом із родиною сина Йосипа: дружиною Мариною і трьома дітьми.

Наприкінці липня 1941 р. Соболевські розмістили в своєму домі чотири єврейські сім’ї водночас, загалом 24 особи. Усі вони перед війною проживали в місті й були сусідами та друзями Антоніниних домочадців. Із початком війни – намагалися евакуюватися на схід, але не змогли. Повернувшись до м. Могилів-Подільський, вони боялися йти до своїх домівок, бо чули про чимало єврейських сімей, які стали жертвами грабунків.

Один із сусідів Соболевських повідомив про переховувані родини, тож наступного дня поліція прийшла заарештувати Йосипа. Деякі євреї на той момент уже виїхали з обійстя, але багато хто все ще ховався в домі й на городі. На щастя, під час обшуку євреїв не знайшли. Поліція обмежилася попередженням про те, що будинок Соболевських тепер буде під пильним наглядом. Однак і погроза не змінила рішення сім’ї Антоніни Соболевської допомагати євреям надалі.

Герш і Фріма Трейгери, а також їхні родички, сестри Хана й Сіна Шварцбройт, залишалися із Соболевськими, поки восени 1941 р. переїхали в гетто. Упродовж усього періоду румунської окупації, від вересня 1941 р. до березня 1944 р., Соболевські ховали євреїв удома й допомагали їжею в’язням гетто.

Після війни Йосип Соболевський підтримував дружні стосунки з багатьма, кому він та його близькі допомагали під час окупації.

5 травня 2003 р. Яд Вашем удостоїв Антоніну Соболевську, а також її сина Йосипа Соболевського та його дружину Марину звання «Праведник народів світу».