Соколова Валентина

Валентина Соколова з донькою Лідією проживала в м. Керч на Кримському півострові. Працювала в одному з місцевих готелів, директором якого був Мирон Портер.

Німецька армія окупувала місто 16 листопада 1941 р. Уже 22 листопада почалася реєстрація євреїв. За кілька днів на вулицях з’явилися листівки з наказом, відповідно до якого всі євреї – дорослі й діти – повинні були прийти в суботу 29 листопада від 08:00 ранку до 12:00 дня на Сінну площу із запасом харчів на три дні.

Євреїв, які прибули на площу, колонами відводили до в’язниці. За кілька днів назбиралося близько 2500 осіб. У перших числах грудня почалися розстріли. Серед жертв нацистів була й родина Мирона Портера: дружина, молодший син та батьки. Самому Миронові вдалося вижити. Коли стихли автоматні черги, чоловік виліз із розстрільної ями й потемки повернувся до міста. Над ранок постукав до будинку своєї колеги Валентини Соколової й попросив допомоги. Після пережитого стресу й отриманих ран Мирон кілька тижнів був прикутий до ліжка в гарячці. Валентина та її донька обробляли рани, робили перев’язки, намагаючись урятувати євреєві життя. Жінкам вдалося виходити Мирона, і до кінця окупації він залишався під їхньою опікою.

Із приходом радянських військ його розшукав старший син Юлій, який брав участь у боях за півострів у складі Червоної армії.

Після війни Портери оселилися в м. Бугульма (нині – Республіка Татарстан), і зв’язок із Соколовими було втрачено, бо вони теж змінили місце проживання. Лише через 25 років Валентина отримала лист від Мирона Портера й дізналася, що він усі ці роки намагався її розшукати. Зустрітися вони так і не змогли, але підтримували листування до смерті Мирона в 1970 р.

У 2004 р. Яд Вашем визнав Валентину Соколову Праведником народів світу.