Стек Михайло (Марко)

Під час Голокосту Українська греко-католицька церква на чолі з Митрополитом Андреєм Шептицьким відгукнулася на горе людей, які жили поруч із її вірними. За ініціативою предстоятеля церкви постала координаційна група, яка почала переховувати євреїв – дітей та дорослих – у сиротинцях і монастирях. Одним із координаторів порятунку був ієромонах Марко (Михайло Стек).

Він народився 4 травня 1908 р. в м. Стратин (нині – с. Стратин Рогатинського району Івано-Франківської області). По закінченні місцевої школи навчався в торговельній школі м. Станіслав, служив у збройних силах Другої Речі Посполитої. По завершенні служби проходив стажування в банку, але саме тоді й відчув покликання до монашого життя. Відтак Михайло Стек вирушив до стін Свято-Успенської Унівської лаври     Студійського уставу. Його освіченість, ерудованість і самовідданість у служінні церкві одразу впали в око братам Шептицьким. Закінчивши Львівську духовну семінарію Св. Духа, куди вони його скерували, схимонах Марко 29 жовтня 1939 р. одержав ієрейські свячення. Розпочалося його нове служіння Богу та людям серед жахіть тоталітаризму. У 1942 р. брати Шептицькі вводять ієромонаха Марка до складу координаційної групи з порятунку євреїв. Йому доручають супровід і розміщення переслідуваних у надійних місцях.

Проте вільних надійних місць було мало. Ієромонах Марко (Стек) вирішує іти на крайній ризик і долучити до переховування єврейських дітей власну родину. Цві Барнеа свідчить, що його, після перевезення із сиротинця в с-щі Брюховичі в 1942 р. впродовж дев’яти місяців переховував рідний брат ієромонаха Марка (Стека) – о. Дмитро Стек разом зі своєю матір’ю. Ієромонах Марко (Стек) привіз хлопця потягом до с. Панівці на Тернопільщині. У 1934–1946 рр. о. Дмитро Стек був парохом цього села й обслуговував парафію в сусідньому с. Латківці. Це була непересічна людина для греко-католицької церкви. Він навчався в Папській Руській колегії (нині – Українська Папська Велика семінарія Св. Йосафата) в м. Рим, знав латинську, грецьку, німецьку, англійську та французьку мови, був кавалером ордена Відродження Польщі, довіреною людиною єпископа Григорія Хомишина й одним із трьох кандидатів на служіння єпископа-помічника Станіславської єпархії.

Ієромонах Марко (Стек)  ризикував життям свого рідного брата й матері, а ті усвідомлювали всю загрозу від прийняття єврейської дитини й весь час доглядали хлопця. Це був глибокий вияв вірності родини Стеків християнським ідеалам. Потім Цві Барнеа був перевезений назад до м. Львів.

Вдячні євреї не покинули свого рятівника по завершенні німецької окупації. Коли вже перед ієромонахом Марком (Стеком) постала загроза радянського арешту, то врятований ним Курт Левін узяв із собою його та ієромонаха Антонія (Рижака), нелегально переправляючись до американської зони окупації в Німеччину.

Відтак ієромонах Марко підтримував тісні контакти з урятованими ним людьми, а в 1995 р. Яд Вашем визнав його заслуги в порятунку близько 40 дітей і присвоїв йому звання «Праведник народів світу». Історія цього монаха є живим свідченням людяності й небайдужості в умовах Голокосту – готовності пожертвувати найдорожчими людьми в ім’я порятунку ближнього.