Стеціви Лаврентій і Ганна, Федів Іван

1 липня 1941 р. гітлерівські війська окупували м. Дрогобич. Майже відразу німецька адміністрація провела перепис населення. Після проведених підрахунків було встановлено, що в місті проживає близько 35 тис. осіб, із них понад 13 тис. – євреї. Відразу розпочалися репресії проти єврейського населення. Деяким щастило потрапити до трудових таборів, де вони виготовляли необхідну гітлерівцям продукцію, дехто зміг втекти і знайти прихисток в українського чи польського населення.

Самуїл і Сара Ейс із донькою Майєю та родичами потрапили до гетто. Вони пережили перше масове винищення в листопаді 1941 р. і вирішили рятуватися. Голова сімейства згадав, що напередодні війни, працюючи на взуттєвій фабриці, врятував робочого Григорія Стеціва від смерті і вирішив звернутися до нього за допомогою. Григорій погодився прихистити дружину та доньку Самуїла в будинку свого брата, який проживав у с. Монастир-Лішнянський. Так Сара з 2-річною донькою опинилися в будинку Лаврентія та Ганни Стецівих. Українська родина забезпечувала їх всім необхідним, переховувала від облав у безпечних місцях. Пізніше до них приєднався і Самуїл, який деякий час залишався в гетто. Утікаючи, забрав із собою родичку Софію Цукерберг та її знайомих. Кілька місяців всі втікачі переховувалися на обійсті в Стецівих. Коли стало небезпечно, вирішили перевезти їх до Івана Федова. Самотній чоловік жив на околиці села. На горищі його будинку врятовані прожили півтора року.

«…Мама розповідала, як рятували єврейську родину. Ми свідомі того ризику. Це був страшний час. Все відбувалося на нашому подвір’ї в селі Монастир-Лішнянський. Там було дві хати. Іван Федів тримав близько двох років євреїв на горищі старої хати. Моїй мамі Ганні Федів тоді було 16 років, і вона все пам’ятає. Їй нині 92 роки, погано вже чує. У новій хаті розташовувався німецький штаб, а за два метри від нього була схованка у старій будівлі. Найменшій дитині, Майї, було 4 роки на кінець окупації. Не дай Боже, плач дитини – і нас би теж не було сьогодні. Наскільки був Іван Федів, мій дідусь, відважний, що коли були німецькі війська на подвір’ї, там була кухня, і він після обіду брав відро і ніс через двір, щоб дати їсти євреям. Якби німці відстежили, то вирок був би на місці…». З розповіді Мирослава Хом’яка, онука Івана Федова

Після вигнання нацистів врятовані переїхали до Польщі. Єврейська родина пропонувала Івану Федову переїхати до них, хотіли опікуватися своїм рятівником. Але чоловік відмовився і залишився в рідному селі. Помер у 1963 р.

/

Зв’язок між врятованими й рятівниками тривав усе життя. І нині Майя Ліс-Турлейська (Ейс) контактує з нащадками родин Федових та Стецівих. Завдяки її 10 жовтня 2018 р. Яд Вашем визнав Лаврентія і Ганну Стецівих та Івана Федова Праведниками народів світу. Нагороди рятівників отримали онуки Івана Федова – Стефанія Гундер, Мирослав Хом’як та Оксана Лужецька, а також онука Лаврентія та Ганни Стецівих – Оксана Ярущинська. Церемонія нагородження відбулась у м. Львів 5 лютого 2020 р.