Стромило Степан

15-річний Степан Стромило жив із матір’ю в с. Тишківка (нині – Новоукраїнський район) Кіровоградської області. Мати працювала в місцевому колгоспі, а сам хлопець навчався в школі. У селі мешкали люди різних національностей, зокрема й близько 30 єврейських родин. Серед них була родина Любарських, яка складалася з п’ятьох осіб. Леонід Любарський був Степановим однокласником. Хлопці товаришували.

У серпні 1941 р. після входу німецьких військ у селі почалися переслідування євреїв. Їх змусили зареєструватися, щодня ставити відмітку про присутність у своєму населеному пункті й носити пов’язку із зіркою Давида. На початку січня 1942 р. вийшов наказ усім євреям с. Тишківка зібратися біля відділку міліції. До села прибули німецькі солдати й у супроводі місцевих поліцаїв почали виганяти їх із домівок. Старша сестра Леоніда Любарського, 19-річна Євгенія, сховалася у своєму погребі. А її братові пощастило втекти з дому. По допомогу Леонід звернувся до свого шкільного друга Степана Стромила. Нашвидкуруч хлопці облаштували сховок – теж у погребі. Тим часом інших євреїв окупанти вивели в ліс і вбили. Того дня в с. Тишківка та побіля нього обірвалося життя 65 осіб.

Одразу після масової страти місцева поліція почала ретельний обшук території, шукаючи втікачів. У поіменному списку Леонід та Євгенія Любарські значилися зниклими, тож біля їхнього будинку влаштували засідку. Стало зрозуміло, що додому хлопцеві повертатися не можна та й узагалі залишатися надовго в рідному селі небезпечно. Порадившись, два товариші вирішили, що спокійніше Леонідові буде замешкати в сусідньому селі, де його ніхто не знає. Продумали легенду, згідно з якою він був біженцем – разом із батьками намагався втекти від війни, але потрапив під бомбардування. Рідні, мовляв, загинули, а всі його речі й документи згоріли.

Під прикриттям темряви втікач вирушив до с. Скопіївка (нині – Новоукраїнський район) Кіровоградської області. Звернувся до місцевого старости, розповів «історію своїх поневірянь» і попросив притулку. Той погодився й направив його на роботу – пасти колгоспну худобу. У липні 1942 р. Леонід потрапив під облаву, яку окупанти влаштували на молодь для вивезення на примусові роботи до Німеччини.

По закінченні Другої світової війни Леонід Любарський повернувся в Україну, розшукав свою сестру Євгенію, яка пережила війну завдяки Вірі Дудник. Знайшов і родину рятівника. Упродовж усього життя врятований із ним товаришував. У 1997 р. Степан Стромило визнаний Праведником народів світу.

/