Татунець Варвара, Козел Ганна, Доманська (Козел) Лідія, Цимбалюк Ольга

Варвара Татунець із чотирма дітьми мешкала в с. Хмелище на Житомирщині. Під час німецько-радянської війни переховувала у своєму будинку єврейку Ганну Кравець та її чотирирічну доньку Ольгу, які втекли з м. Житомир.

Обласний центр було окуповано 9 липня 1941 р. Перші розстріли на території регіону зафіксовано 19 липня. Того дня в місті знищили 100 євреїв. Убивства періодично повторювались, і під час чергової «акції» стратили чоловіка Ганни Кравець. Відтак вона з донькою вирішила шукати порятунку в селах. У січні 1942 р. Ганна попросилася до хати Варвари Татунець. Жінки порозумілись, адже мали схожу долю: чоловік господині загинув на фронті в перші місяці війни. Упродовж кількох тижнів єврейки переховувалися на обійсті Варвари, а потім перебралися до її сусідки Ганни Козел. Там ними опікувалася Ганнина старша донька Лідія, яка забавляла маленьку Олю, щоб та не плакала й не пустувала. Ближче до весни втікачок переселили до Ольги Цимбалюк, яка проживала неподалік церкви в центрі села.

Навесні 1942 р. почастішали облави, тож залишатися в українських оселях євреям було небезпечно. Тоді Ганна з донькою вирішила перебратися до лісу. Але рятівниці не кинули їх напризволяще. За домовленістю по черзі кожна з них навідувала втікачок, приносила різну провізію в заздалегідь домовлені місця.

Після відступу частин Вермахту з м. Житомир у січні 1944 р. Ганна Кравець із дитиною повернулася до обласного центру. За два роки окупації та поневірянь вона знайшла собі найкращих подруг на все життя. Після смерті Ганни її донька Ольга Рудницька емігрувала до Ізраїлю.

У 1999 р. Яд Вашем визнав Варвару Татунець, Ганну Козел, її доньку Лідію Доманську та Ольгу Цимбалюк Праведниками народів світу.