Банк портретів / Тимчина Даниїл

Даниїл Тимчина

Ієромонах Даниїл (світське ім’я – Дмитро Тимчина) народився 5 листопада 1900 р. в с. Вербиця, що на польсько-українському пограниччі. Послушником Святоуспенської Унівської Лаври Студійського уставу став у віці 22 років, тобто в 1922 р. 2 березня 1926 р. прийняв малу схиму з ім’ям Даниїл. У той же час схимонах розпочав у м. Куликів навчання при цехові за ремісничим профілем «Кушнірсько-кожухарська справа». Відповідно до свідоцтва, одержаного 1 червня 1928 р., навчання тривало від 1 травня 1925 р. до 28 травня 1928 р. Схимонах і надалі вдосконалював обраний фах. 26 серпня 1936 р. Промислова палата в м. Львів видала йому свідоцтво про успішно складений іспит і присвоєне звання челядника (підмайстра). Проте в 1930-х рр. перед схимонахом Даниїлом (Тимчиною) вже стояли інші завдання, які йому довірили брати Шептицькі. Наприкінці 1920-х рр. схимонах стає префектом унівського сиротинця, про що свідчить запис у збірці «Дарунок любові», який він уклав із нагоди відпусту у Святоуспенській Унівській Лаврі 25 листопада 1929 р. Незабаром почав вдосконалювати свої педагогічні навики. 12 грудня 1931 р. схимонах Даниїл (Тимчина) одержує свідоцтво про завершення в м. Варшава навчальних курсів вихователів опікунських закладів для дітей і молоді, організованих Міністерством праці та соціального захисту Польщі упродовж 14 вересня – 12 грудня.

22 травня 1931 р. він склав позачерговий іспит перед державною комісією в м. Перемишляни. За його підсумками було видано свідоцтво, яке прирівнювалося до документа про закінчення семикласної школи. Відтоді для схимонаха Даниїла (Тимчини) розпочалося нове життя у стінах Львівської духовної семінарії Святого Духа.

Після завершення Львівської духовної семінарії Святого Духа схимонах Даниїл (Тимчина) ще якийсь короткий час був префектом сиротинця, а напередодні Другої світової війни йому довірили надзвичайно відповідальну й важливу для монастиря посаду – наставник новиків у Святоуспенській Унівській Лаврі. Улітку 1939 р. під його наглядом було близько 30 новиків.

Зі встановленням німецького окупаційного режиму в регіоні на початку липня 1941 р. ієродиякона Даниїла (Тимчину) було вкотре призначено префектом відновленого сиротинця.

У серпні 1942 р. митрополит Андрей Шептицький розпочав акцію з порятунку євреїв. Координаційна група в м. Львів мала потребу у створенні мережі місць, куди можна було б таємно переправляти дітей і дорослих. Одним із таких місць стала Святоуспенська Унівська Лавра.

Поступово монастир стає стаціонарним пунктом переховування трьох єврейських хлопців, якими, власне, і опікувався в 1942–1944 рр. ієродиякон Даниїл (Тимчина): Дорка Боровецького (Одеда Амаранта, 1935 р. н.), Данила Червінського (Адама Даніеля Ротфельда, 1938 р. н.) та Левка Хамінського (Леона Хамайдеса, 1935 р. н.).

Ієродиякон Даниїл (Тимчина) був надзвичайно обережним, строгим і передбачливим у цій справі, що могла коштувати життя йому, його співбратам та довіреним дітям. Передусім він проінформував єврейських хлопців, як себе вести в товаристві інших. Очевидно, він склав цілу систему заходів конспірації і детально обдумав її. Схимонах, наприклад, заборонив дітям говорити про своє минуле. Їм було заборонено ходити в туалет, коли там були інші люди. Митися вони також мали ходити парами. Оскільки їхнє число було непарним, один із хлопців мав митися разом із монахом. Для дотримання дисципліни схимонах розробив жорстку систему покарань, що стосувалася всіх без винятку вихованців сиротинця.

Як наслідок – за наступні два роки німецька влада не виявила трьох хлопців, незважаючи на обшуки та доноси. Після завершення окупації Леона Хамайдеса та Одеда Амаранта було перевезено до м. Львів, де першого всиновила жінка-єврейка, а другий повернувся до своїх батьків. Адама Даніеля Ротфельда ніхто не всиновив і не забрав, тому він перебував в унівському сиротинці аж до його ліквідації.

Із другим приходом радянської влади до Галичини розпочався останній етап у житті ієродиякона Даниїла (Тимчини). Студита арештовують. 27 грудня 1947 р. він засуджений за статтею 54-1а і 54-11 Кримінального кодексу УРСР на 10 років ув’язнення. Тюремний термін відбував спочатку на Воркуті, деякий час – у м. Іркутськ. На якомусь з етапів своїх поневірянь перебував у тюрмі разом із Патріархом Йосифом Сліпим (1892–1984).

Під час ув’язнення працював на лісоповалі. Зазнавав знущань із боку табірних наглядачів. Напередодні свого звільнення схимонах Даниїл (Тимчина) перебував у Комі АРСР. Звільнений 8 травня 1956 р. 15 травня 1956 р. одержав паспорт, і відтоді розпочався його шлях додому.

Дискусійним і нез’ясованим залишається таке питання: одержав пресвітерські свячення ієродиякон Даниїл (Тимчина) під час свого ув’язнення чи його висвятив у м. Львів після повернення із заслання владика Миколай Чарнецький (1884–1959)? В усякому разі станом на 1958 р. він уже був ієромонахом і здійснював своє душпастирське служіння в м. Рава-Руська.

Причиною, чому він поселився в цьому прикордонному з Польщею містечку, було те, що там після депортації з Надсяння опинилися його найближчі родичі. У м. Рава-Руська він проживав аж до смерті, працював сторожем на засолювальній базі. 20 жовтня 1970 р. вийшов на пенсію.

Відразу після приїзду до м. Рава-Руська розпочав активне душпастирське служіння. Щодня він відправляв Святу Літургію. Хрестив дітей, уділяв шлюби, сам випікав просфори. Перед великими святами їздив довколишніми селами, сповідав людей і правив Служби Божі. Крім рава-руських околиць, заїжджав до багатьох сіл Яворівщини та Сокальщини.

Така активна діяльність підпільного священника, звичайно, привернула увагу влади. Студитові запропонували перейти до Російської православної церкви, за це йому обіцяли парафію, але той категорично відмовився.

Ієромонах Даниїл (Тимчина) твердо вірив і говорив своїм рідним, що Святоуспенська Унівська Лавра ще відродиться і що він до неї повернеться. Особливим його бажанням було бути похованим на кладовищі біля рідного монастиря.

8 липня 1972 р. отець ішов із лазні, де після виходу на пенсію працював сторожем. У нього стався інсульт. Він упав і помер на місці. Поховали його на місцевому цвинтарі в м. Рава-Руська. Нині триває процес підготовки перепоховання ієромонаха Даниїла (Тимчини) на монашому цвинтарі, що на Чернечій горі біля Святоуспенської Унівської Лаври.

31 грудня 2008 р. в м. Єрусалим на засіданні комісії при Національному інституті пам’яті Катастрофи і героїзму Яд Вашем на підставі зібраних свідчень було ухвалено рішення присвоїти ієромонахові Даниїлу (Тимчині), який у роки нацистської окупації ризикував своїм життям заради спасіння переслідуваних євреїв, звання «Праведник народів світу». Ієромонаха було відзначено пам’ятною медаллю, а його ім’я висічене на стіні пошани Алеї праведників Яд Вашем.

Юрій Скіра

м. Львів

Історик

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека
  • commentКоментарі