Ткачуки Василь, Марфа та Христина, Затворницька (Ткачук) Ганна

Василь Ткачук із дружиною Марфою та молодшою донькою Христиною проживав у с. Луканівка на Одещині (нині – Миколаївська область). Регіон було окуповано упродовж серпня 1941 р. У цей період зафіксовані й перші розстріли євреїв.

Восени 1941 р. на подвір’ї Ткачуків з’явився єврейський хлопчик. дев’ятирічна дитина була знесилена й голодна. Марфа відразу забрала малого до оселі, обігріла, нагодувала. Назвався він Юрою Могилевським, сказав, що загубився, коли з батьками та ріднею йшов у довжелезній колоні людей. Певний час блукав полями у сподіванні, що його знайдуть тато й мама.

Спочатку Василь і Марфа ховали свого підопічного в коморі або в хліві з худобою. Та коли Юра захворів на тиф, довелося забрати його до будинку. Хворобу хлопчина переносив дуже важко, але господиня його виходила. Коли селом пішли чутки, що в оселі Ткачуків живе єврейська дитина, вони перемістили Юру до своєї старшої доньки Ганни Затворницької, яка з чоловіком проживала окремо. Пізніше він повернувся до Василя й Марфи. Подружжя на той час уже переховувало Ольгу Крейчман із її сином Мішею, а також сестер Розу та Раю Шмілюк.

Юра залишився у Ткачуків і після вигнання окупаційних військ із регіону в березні 1944 р. Згодом вдалося з’ясувати, що його рідні батьки загинули в 1941 р., а їхній дім у м. Первомайськ було зруйновано.

У 1990-х рр. Юрій Могилевський емігрував до Ізраїлю. Увесь час він підтримував родинні зв’язки зі своїми рятівниками, які стали для нього справжньою сім’єю.

У 1994 р. Яд Вашем визнав Василя і Марфу Ткачуків та їхніх дочок Христину Ткачук і Ганну Затворницьку (Ткачук) Праведниками народів світу.