Трачі Іван та Розалія, Трач Петро

Іван та Розалія Трачі з дітьми проживали в с. Качанівка на Тернопільщині. Під час нацистської окупації родина врятувала від знищення п’ятьох євреїв.

Улітку 1943 р. до хати подружжя прийшло троє молодих хлопців, які попросили притулку. Це були брати Гільсони: Яків, Зигмунт і Беньямін. Іван та Розалія вирішили допомогти, хоч і мали четверо своїх дітей. Гільсони вибрали місце у хліві й за кілька днів викопали там яму завглибшки два метри. Від неї розрили в різні боки два сховки, надавши їм форми склепіння, й понад рік жили на обійсті Трачів. Щоправда, приблизно через пів року після облаштування того прихистку євреїв стало в ньому вже не двоє, а п’ятеро. Розалія натрапила на двох дівчат-підлітків: Рахіль і Малку Хіршклау, які втекли від розстрілу й блукали лісом. До війни сестри жили в смт Підволочиськ (нині – с-ще Підволочиськ Тернопільської області), їхні батьки загинули, а їх з іншими родичами було перевезено до табору в м. Скалат. Звідти дівчата втекли. Попри ризик бути розстріляними разом із євреями, українська родина прийняла їх як своїх. Усе, що мали, ділили порівну й ніколи не нарікали. 14-річний Петро Трач випасав дві корови й пам’ятає, що молоко мати ділила на всіх.

Петро згадує, що якось мати мала необережність розвісити у дворі багато випраного одягу. Це помітила сусідка й, ніби жартома, запитала, чи не прийняли вони когось у родину. Після цього сім’я дуже налякалася, що її викриють, однак бажання й усвідомлення важливості допомоги було сильнішим, ніж страх.

Після вигнання нацистів брати Гільсони були мобілізовані на фронт. У повоєнний час євреї, які переховувались у Трачів, оселилися в Ізраїлі. Звідти надсилали подарунки. Проте радянська влада змусила Івана й Розалію підписати документ, що їм ці посилки не потрібні. Відтак поступово зв’язок між двома сім’ями зник. Та, попри це, врятовані подали свідчення про героїчний учинок української родини.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Івана та Розалію Трачів Праведниками народів світу. Їхній син Петро Трач – Праведник України.