Харченки Тетяна та Володимир

Тетяна Харченко (1893 р. н.) проживала зі своїми дітьми в с. Володарка (нині – смт Володарка) на Київщині. До 1939 р. її сусідами були євреї Бикови – подружжя з чотирма дітьми. У 1939 р. Янкеля Бикова заарештували й відправили до Сибіру. Його дружина Хана з дітьми переїхала до родичів у м. Сквира.

Одного вечора у вересні 1941 р., приблизно через два місяці після початку німецької окупації, в будинку Харченків з’явився 12-річний Михайло Биков. Він утік напередодні розстрілу євреїв м. Сквира і прийшов у рідне село в надії на порятунок.

Тетяна відразу впустила гостя, сховала на печі. І тільки потім задумалась: «А як же його врятувати?». Її хата стояла в центрі села, до неї часто заходили друзі та знайомі дітей. До того ж Михайло виріс у с. Володарка, і селяни знали його в обличчя. Тому вирішила переправити втікача до своєї сестри в с. Косівка. Її син Володимир проводжав товариша.

Мати детально пояснила хлопцям дорогу. Продумала всі ситуації, розказала, як відповідати на запитання зацікавлених людей. Хлопці не виказали себе – успішно дісталися до села Тетяниної сестри. Михайло сказав, ніби він із дитячого будинку, а за національністю росіянин. Відтак прожив у с. Косівка понад рік, виконував для селян роботу за харчі.

Та наприкінці 1942 р. все пішло шкереберть. Випадково натрапивши на довоєнних знайомих і злякавшись, що на нього донесуть, він вирішив утікати із села. Чекаючи на повернення радянських військ (до грудня 1943 р.) – блукав, виживав завдяки випадковим заробіткам. Ночував у скиртах соломи та чужих хлівах.

Після війни Михайло Биков знову зустрівся з родиною Харченків. Повернувшись до звичайного життя, він назавжди зберіг вдячність Тетяні Харченко, своїй першій рятівниці.

21 січня 2000 р. Яд Вашем удостоїв Тетяну Харченко та її сина Володимира звання «Праведник народів світу».