Хомс Владислава

Владислава Хомс (1895–1966 рр.), дружина офіцера польської армії Фредерика Хомса, була добре відома в м. Дрогобич як активна громадська діячка. Першою з жінок вона балотувалася до міської ради й очолила комісію соціальної опіки. Паралельно була головою жіночої громадянської трудової спілки в м. Дрогобич, підтримувала близькі контакти з єврейськими організаціями, відкрито виступала проти антисемітських та націоналістичних тенденцій. Була членкинею районної ради Польської демократичної партії.

У 1934 р. разом із заступником міського голови Леоном Тененбаумом, який очолював єврейську релігійну громаду, відвідала Палестину. Після поїздки Владислава зацікавилася програмою сіоністського руху, зокрема діяльністю жіночих єврейських організацій WIZO та Hadas, писала статті й читала лекції про Палестину.

У 1938 р. родина Хомсів переїхала до Львова. Із початком Другої світової війни Фредерик опинився в німецькому таборі для військовополонених, а синові Веславу, випускнику авіаційної кадетської школи в м. Демблін, пощастило виїхати до Англії. Владислава залишилась у м. Львів, переховуючись під різними іменами, діяла в підпільних структурах Окружного командування Армії Крайової. Навесні 1943 р. очолила львівський осередок Ради допомоги євреям «Жеґота», створений польським урядом в еміграції.

Упродовж року жінка організувала втечу кількадесяти єврейських сімей із гетто, діставала для них фіктивні документи й підшукувала житло на околицях м. Львів. Прилаштувала багато єврейських сиріт у християнські дитячі будинки та місцеві монастирі. Урятовані євреї називали її «янголом зі Львова».

«Я особисто знаю багато випадків, коли вона відмовлялася від останнього залишку їжі, яку на той час було так важко дістати, щоб допомогти стражденним сусідам-євреям… Немає слів, щоб описати те, що вона намагалася зробити і що їй довелося витерпіти за її допомогу нам, євреям... Величезна вдячність за все, що вона зробила для нас, за те, що ризикувала своїм життям, щоб урятувати наше». Зі спогадів урятованого Зиґмунта Чотінера

«У світі є багато людей, яких вона врятувала і які навіть не знають достеменно, ким був цей янгол-охоронець». Зі спогадів урятованої Броні Тененбаум

«Вона не тільки допомогла нам вижити, а й заохочувала нас продовжувати життя…». Зі спогадів урятованої Дороти Тауб

Наприкінці 1943 р. коли німці дізналися про діяльність Владислави, їй вдалося втекти до м. Варшава, де вона й надалі допомагала євреям, а пізніше стала активною учасницею Варшавського повстання. Згодом Владислава Хомс переїхала до м. Париж, там знайшла свого чоловіка й дізналася про загибель у 1941 р. сина-льотчика. Останні свої роки проживала в Ізраїлі, підтримуючи контакти з багатьма врятованими нею євреями.

У 1966 р. Яд Вашем удостоїв Владиславу Хомс звання «Праведник народів світу».