Чайчуки Іван та Ярина

Іван та Ярина Чайчуки проживали на маленькому хуторі неподалік с. Рилівка на Хмельниччині, виховували п’ятьох дітей. Під час німецької окупації надали притулок єврейці Беллі Брен та її донькам Кларі й Рахілі.

Подружжя добре знало Беллу. Вона народилася й виросла в с. Рилівка, а вийшовши заміж, переїхала до чоловіка в м. Корець на Рівненщину. У вересні 1942 р. в місті було проведено велику «єврейську акцію» – розстріляно 1500 осіб. Тоді Белла втратила чоловіка й багатьох його родичів. Отож вирішила втікати до рідного села, сподіваючись на допомогу колишніх сусідів.

Чайчуки були першими, до кого звернулася Белла, й одразу погодилися надати їй притулок. Переховували трьох єврейок і в коморі, й на горищі, й навіть у копиці сіна в полі – залежно від погоди. Коли проходила чутка про облави, Белла з доньками перебиралася до лісу. Часом єврейкам надавала прихисток українська родина Сторожуків, яка проживала неподалік хутора.

Іван та Ярина допомагали єврейській сім’ї до кінця німецької окупації, незважаючи на ризик бути розстріляними разом зі своїми дітьми.

Після війни Белла Брен та її доньки виїхали із села й згодом емігрували до США. А родина Чайчуків потрапила в немилість до радянської влади за зв’язки з українськими повстанцями й була депортована до Казахстану. Тож зв’язок між рятівниками й урятованими урвався на десятиліття. Лише в 1990-х рр. нащадки української та єврейської родин відновили спілкування.

У 1999 р. Яд Вашем визнав Івана та Ярину Чайчуків Праведниками народів світу.