Шевчук Євгенія

Напередодні Другої світової війни в 1941 р. львів’янка Євгенія Шевчук народила доньку, а потім, коли нацисти окупували місто, вирішила перебратися з дитиною в сільську місцевість. Дорогою до с. Станимир, де мешкала її тітка, на залізничній станції познайомилася з іще однією молодою матір’ю, яка теж тримала немовля на руках. Та була дуже знервована й розгублена, тож Євгенія запропонувала їй допомогу. Жінка призналася, що вона єврейка й намагається втекти з міста, але не має грошей, що звати її Шейндель Гойхман. Перейнявшись долею нової знайомої та її доньки, Євгенія запропонувала їхати разом із нею.

Діставшись до с. Станимир, жінки знайшли стару напіврозвалену хату й вирішили, що Шейндель залишиться там, допоки Євгенія облаштується в тітки. У відносно тихому гірському селі єврейці з дитиною вдалося пережити всю окупацію. Євгенія мало не щовечора навідувала своїх підопічних, намагалася всіляко їх підтримувати: приносила їжу, воду й теплий одяг для маленької Елеонори.

Після вигнання нацистів молоді матері повернулися до м. Львів. Виявилося, що квартиру Гойхманів зайняла інша сім’я. Шейндель не вдалося довести новим мешканцям, що до війни оселя належала її родині. Тоді на допомогу знову прийшла Євгенія, яка запросила подругу пожити в неї. У 1946 р. демобілізувався чоловік Шейндель, родина возз’єдналася й переїхала в окреме житло.

Випадкова зустріч двох жінок, які мали новонароджених доньок, переросла в багаторічну міцну дружбу. У 1990-ті рр. Елеонора Кацнер (Гойхман) емігрувала до Ізраїлю й подала свідчення про свою рятівницю.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Євгенію Шевчук Праведником народів світу.