Шептицький Климентій

Климентій Шептицький народився в аристократичній родині графа Яна Шептицького, в одному із сіл на українсько-польському пограниччі. Климентій отримав прекрасну освіту, адже навчався в найкращих європейських університетах, був доктором права Ягеллонського університету в Кракові. Перед чоловіком відкривалися величезні перспективи. З 1900 до 1907 р. Климентій навіть був послом Галицького сейму в Австрійському парламенті. У той же час він допомагав батькові управляти великими родинними маєтностями, займався діловодством.

Незважаючи на це, у 1911 р. Климентій Шептицький рішуче змінив своє життя вступивши до бенедиктинського монастиря в Німеччині. У 1915 р. Климентій отримав ще й богословську освіту в одному з найкращих католицьких навчальних закладів – Університеті міста Інсбрук, що в Австрії. Через кілька років Климентій Шептицький повернувся до України, де став настоятелем Унівської лаври, разом із братом Андреєм розбудовував систему церков та монастирів Української греко-католицької церкви.

Друга світова війна стала справжнім випробування для усіх релігійних течій, особливо в Центрально-Східній Європі. Українська греко-католицька церква, у якій брати Шептицькі займали провідні чини, не стала винятком. Початок війни та поділ Польщі між німецьким та радянським тоталітарними режимами переніс Західну Україну в реалії антирелігійних кампаній сталінського СРСР. Однин із братів Шептицьких був розстріляний більшовиками в рідному селі в 1939 р. Жорстоких репресій зазнали й інші члени родини Шептицьких, адже вони походили зі знатного роду, до того ж були провідними релігійними діячами регіону.

Перша радянізація Західної України відбувалась активно, проте недовго. Уже влітку 1941 р. регіон був окупований військами нацистської Німеччини. Багато релігійних діячів, зокрема й Андрей Шептицький, бачили цей процес як звільнення від радянської антирелігійної політики. Проте нацистська політика на території окупованих українських земель швидко розвіяла будь-які ілюзії. Спричинені приходом нацистів масові винищення євреїв не могли залишитися непоміченими предстоятелями УГКЦ. Митрополит Андрей Шептицький віддав таємне розпорядження про переховування євреїв, які рятуються від нацистських переслідувань. Монастирі, якими завідував його брат Климентій, були відносно безпечним місцем.

Климентій Шептицький переховував не лише десятки євреїв, а й дітей головного рабина Львова. Старший син Курт Левін отримав від Климентія Шептицького фальшиві документи на українське ім’я. За цими документами йому вдалося виїхати до Польщі, а згодом і до Північної Америки. Саме звідти Курт Левін і розпочав інформаційну кампанію, у результаті якої Климентій Шептицький урешті-решт отримав звання Праведника народів світу. За сприяння Климентія Шептицького було врятовано і майбутнього міністра закордонних справ Польщі Адама Ротфельда.

Прихід Червоної армії до регіону став порятунком для євреїв, котрі переховувалися від нацистської розправи в монастирях УГКЦ. Водночас для їхніх рятівників прихід атеїстичної радянської влади вилився в нові переслідування та жорстокі випробування. Для багатьох діячів УГКЦ, зокрема й для Климентія Шептицького, ці випробування стали фатальними. З радянською владою прийшли обшуки, слідства та тюремне ув’язнення, про яке він писав таке:

«Для мене тюремна камера – це монаша келія. Живу так, як жив би в монастирі. Тішуся тим, що можу багато молитися, що можу все те переносити та жертвувати себе Господу Богу… Думаю, що ми є останні жертви тепер та що Господь все скоро перемінить на краще. І то, може, в короткому часі. Тільки молімося, маймо довір’я до Господа Бога, не сумніваймося в тому, що нічого не діється без Божої волі, і Пречиста Діва Марія та наші святі заступники поможуть нам». Джерело – Інститут історії церкви.

Архімандрит Климентій Шептицький помер 1 травня 1951 р. у Владимирському централі, де відбував останні дні свого ув’язнення. 3 травня о третій годині ночі його тіло було поховане у ямі поблизу стін в’язниці. Точне місце поховання блаженного священномученика Климентія Шептицького залишається невідомим.

Через понад чотири десятки років після смерті Климентія Шептицького йому було присвоєне почесне звання «Праведника народів світу». Це сталося в 1996 р.