Щупова Віра, Суровова Катерина

Віра Щупова з родиною проживала в м. Хмільник на Вінниччині. Із початком німецько-радянської війни її чоловіка призвали на фронт і вона переїхала до своїх батьків.

Німці окупували м. Хмільник 9 липня 1941 р. Знищувати євреїв почали фактично відразу. Так, у с. Терешпіль Хмільницького району на очах у місцевого населення в перші дні окупації було публічно страчено 30 євреїв-колгоспників. У одному з наказів ішлося про те, що євреї не мають права нічого купувати на ринку, окрім картоплі та гороху. Хто з них буде спійманий за купівлею чогось іншого – отримає від 20 до 50 ударів батогом. Тому єврейське населення було вимушене голодувати. Українцям заборонялося контактувати з ним, за це також карали.

Попри те, Віра Щупова зважилася допомогти своїй шкільній подрузі Емілії Кессер та її дворічному сину Валерієві Сандлеру. Батьків і брата Емілії в січні 1942 р. розстріляли, відтак жінка вирішила рятуватися втечею з гетто. Справа була надто ризикована, адже старший брат Віри вступив на службу до окупаційної влади – його призначили головою місцевої поліції. Він сам та його друзі часто навідувалися до будинку, де в підвалі переховувалася єврейка із сином. Вірі вдалося дістати для подруги документи на слов’янське прізвище. Вона вмовила їхню спільну знайому Катерину Суровову позичити Емілії свою посвідку про народження. Відтак євреї-втікачі дісталися до м. Жмеринка, підконтрольного румунській окупаційній владі. Там вони прожили з чужими документами до приходу частин Червоної армії в березні 1944 р.

Після війни врятовані емігрували до США. Емілія та її син підтримували своїх рятівниць протягом життя й допомагали матеріально.

У 1999 р. Яд Вашем визнав Віру Щупову та Катерину Суровову Праведниками народів світу.