Банк портретів / Яцук Іван та Серафима

Яцуки Іван та Серафима

Історія подружжя Івана й Серафими Яцуків є прикладом того, що серед українців, незалежно від конфесійної приналежності, в часи війни знаходилися готові надати допомогу гнаним та переслідуваним. Іван і Серафима мешкали в с. Підгайці Луцького району Волинської області.

Ще із середніх віків цей регіон вирізнявся своєю конфесійною строкатістю. У м. Луцьк і околицях проживали віряни православної та католицької церков, була численною єврейська громада, а з кінця XIX ст. до Волині почали переселятися представники євангелістської та баптистської конфесій.

Місто було зайняте частинами Вермахту вже надвечір 25 червня 1941 р., і перші антиєврейські акції почалися майже одразу після окупації. Невдовзі містом прокотився погром, організований німецькою адміністрацією. Приводом для нього послужило звинувачення євреїв у масових розстрілах в’язнів міської тюрми, здійснених силами НКВД незадовго до того, як у місто увійшли німецькі війська. На початку липня зондеркомандою 4а були організовані розстрільні акції, внаслідок яких у замку Любарта було вбито близько 1,5 тис. євреїв.

До кінця 1941 р. нацисти організували трудовий табір і гетто, куди звозили євреїв міста та околиць. Ліквідація Луцького гетто відбулася 19–23 серпня 1942 р.: близько 17 тис. ув’язнених євреїв розстріляли біля колишнього цукрового заводу, неподалік с. Городище. Лише небагатьом представникам колись численної єврейської громади вдалося врятуватися в навколишніх лісах та селищах. Серед них був Давид Прінзенталь. У 1943 р. в с. Підгайці його зустрів Іван Яцук і, дізнавшись, що молодий чоловік перед ним – єврей, запросив його додому. Іван та його дружина Серафима належали до баптистської общини селища, до якої решта населення, переважно православного віросповідання, ставилася з недовірою. Будучи послідовними прихильниками своєї конфесії, Яцуки вважали за честь переховувати в себе єврея або допомагати йому в інший спосіб, також вони часто згадували його у своїх молитвах та зверталися до Бога з благанням про порятунок євреїв. До самого звільнення краю від нацистської окупації Давид Прінзенталь та деякі інші євреї знаходили тимчасовий прихисток у родини Яцуків або їхніх сусідів.

У повоєнні роки Давид переїхав до Ізраїлю, згодом очолив редакцію щорічного видання «Євреї СРСР» і ще довгий час продовжував листування з Іваном і Серафимою Яцуками.

Іван Яцук дожив до 102 років. 13 вересня 1983 р. він із дружиною був удостоєний звання «Праведник народів світу».

Максим Мілевський

м. Київ

Національний музей історії України у Другій світовій війні

  • fingerprintАртефакти
  • theatersВідео
  • subjectБібліотека
  • commentКоментарі